Шарка сливи (віспа сливи) є однією з найбільш серйозних хвороб кісточкових плодів. Слово «шарка» в перекладі з болгарської мови означає «кільця» чи «дуги», оскільки саме в цій країні в 1915 році була вперше зареєстрована хвороба сливи, яку потім назвали «віспою». Наприкінці 20-го століття шарка була відмічена у більшості країн центральної та південної Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. На жаль, в Україні шарка також розповсюджена в тих регіонах, де вирощують сливу. За інформацією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів станом на 01.01.2019 р. шарка сливи виявлена у Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Одеській областях, загальна площа зараження сягає 3951 га.
Хворобу спричинює вірус Plum pox potyvirus (PPV), який відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 716 від 29.11.2006 р. включено до Карантинних організмів, обмежено поширених в Україні, Переліку регульованих шкідливих організмів. Вражаються даним патогенним вірусом рослини роду Слива (Prunus). Особливий збиток хвороба завдає абрикосу, персику та сливі, оскільки знижує якість плодів і викликає передчасне їх опадання
Симптоми шарки сливи дуже сильно залежать від місцевості, сезону, Prunu видів і сортів, тканини рослин (листя або плодів). Симптоми часто не виявляються в перший або два роки зараження. Однак, зниження врожаю плодів є єдиною ознакою, яка часто спостерігається на деревах без будь-яких інших видимих симптомів.
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, молодих пагонах і плодах. Через 3-4 тижні після цвітіння на листках сливи і аличі утворюються розпливчасті жовто-зелені плями у формі широких кілець або смуг. Вони добре видно в світлі.
На плодах сприйнятливих до хвороби сортів спочатку з’являються характерні візерунки, які складаються з кільцеподібних темно-зелених смуг і плям, по мірі дозрівання плодів забарвлення плям стає фіолетовим. Тканина під ними червоно-бура, частково відмерла і заповнена камеддю. Уражені плоди набувають потворної форми, передчасно достигають і обпадають. З часом на хворих деревах з’являються ознаки розетковості. Гілки і стовбур дерева стають більш щільними, ламкими, присутні ракоподібні нарости, деревина набуває червоно-коричневого кольору.
Ураження вірусом шарки призводить до ослаблення дерева, потім до погіршення якості плодів аж до повної втрати врожаю.
Вірус поширюється із зараженими прищепним та посадковим матеріалом, із хворою кореневою паростю, насінням та комахами-переносниками (попелиці і цикади), а також механічним способом, наприклад, вірус потрапляє в ранки на деревах під час обрізки, якщо використовують брудні інструменти. Вірус може потрапити на інші дерева і з немитих рук садівника, на яких залишився сік уражених рослин.
Оскільки не існує лікування вірусу віспи сливи, і збудник може спричинити руйнівні проблеми в саду, запобігання впровадженню вірусу має вирішальне значення. Найкращий спосіб запобігання вірусу віспи – це посадка дерев, сертифікованих як вільні від вірусу, шляхом тестування.
Необхідно щорічно проводити два обстеження (через 21-28 днів після цвітіння, в період дозрівання плодів) – в похмуру погоду, при достатньому освітленні, з усіх боків, так як симптоми можуть розподілятися нерівномірно. Видаляти і знищувати опалі плоди і листя уражених дерев. Обробляти рослини відповідними препаратами проти сисних шкідників. Після використання обов’язково треба дезінфікувати інструменти. Щоб не допустити поширення цього небезпечного карантинного захворювання забороняється ввезення посадкового і прищепного матеріалу з місць, де поширене захворювання. Знищення інфікованих дерев – єдиний спосіб боротьби з вірусом.
Провідний спеціаліст-державний інспектор
відділу фітосанітарних заходів на кордоні
ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області
Михайловська Ю.В.