Нікому не хочеться стати жертвою насильства, тому кожному з нас варто знати певні характеристики людей, схильних до насилля, та перш, чим мати з ними якісь відносини, особливо, сімейні, варто звернути на ці ознаки увагу. Адже найкращий спосіб вирішення проблеми, це запобігти її виникненню або уникнути її.
Характеристика тирана була нами висвітлена в статті на тему: «Обережно – тиран!» Коротко нагадаємо основні з них:
- Нешанобливе ставлення партнера до вас;
- Ідеалізація партнером вас як його (її) вибору;
- Наполягання на інтимних відносинах через короткий період часу після знайомства;
- Контроль;
- Безпідставні ревнощі;
- Гіперчутливість або ж, навпаки, емоційна холодність і дефіцит емоцій;
- Грубість по відношенню до тварин або дітей;
- «Раптова» зміна настрою партнера;
- Випадки побиття в минулому;
- Биття посуду, руйнування предметів;
- Зневажливе ставлення до своїх колишніх партнерок (партнерів);
- Відсутність поваги до соціальних норм, агресія, відсутність страху;
- Отримання задоволення від заподіяння шкоди іншим;
- Зловживання наркотиками та алкоголем;
- Шантаж самогубством тощо.
Проте якщо ви все-таки ризикнули, або ж на початку відносин нічого підозрілого не було (тираном можна стати і на протязі життя після пережитих подій, але ніякі причини не дають права ним бути…) чи ви не відчули нічого небезпечного (наприклад, порада, з ким дружити не потрібно, в певних випадках і справді може бути необхідною) і розпочали романтичні відносини чи створили сім’ю та втрапили в халепу, то варто з неї вибиратися. А щоб вибратися з проблеми, потрібно зрозуміти її присутність. І чим швидше, тим краще.
Психологічне насильство є одним із найпоширеніших видів домашнього насильства, проте його наявність, на превеликий жаль, найважче довести… Психологічний тиск часто є єдиним способом впливу насильника на жертву і завжди супроводжує всі інші види насильства (економічне, сексуальне, фізичне).
Психологічне насильство в сім’ї — це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.
Психологічне насильство довгий час здавалося нам не таким вже й небезпечним:
– називає жінка чоловіка кожного дня ні на що не здатним через те, що він недостатньо заробляє (Це ж їхня справа);
– не розмовляє чоловік з жінкою місяцями чи роками (Хіба це насильство?);
- знущається чоловік з жінки, насміхається над її віруваннями чи переконаннями (Погано. Але це ж приватна справа);
- ігнорує батько сина чи дочку, ніколи з ними не розмовляє чи кожного дня називає дурнем чи бездарою (Хіба він один?..);
- забороняють батьки дитині вільно пересуватися, закривають підлітка у кімнаті на кілька годин, ставлять на коліна на гречку (Ну і що? Це ж батьки вчать дитину жити, привчають до порядку).
А потім ми з вами дивуємось, коли підліток стрибає з 9-го поверху, чи жінка йде з сім’ї світ за очі, чи людина, що була вихована в таких умовах, має систематичну агресивну поведінку.
Отже, психологічне насильство – це:
- ігнорування почуттів особи;
- образа переконань, що мають цінність для особи;
- образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження;
- приниження особи (словесні образи та приниження жестами й мімікою, вам завжди нагадують, що ви все робите недостатньо добре і до потрібного рівня ніяк не дотягуєте, вас постійно з ким-небудь порівнюють);
- погрози відібрати дітей;
- знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах особи (часто це жінка або дитина) з метою завдати їй болю;
- безпідставні звинувачення та безпідставні ревнощі;
- покарання кривдником дітей через образу на дружину (чи чоловіка);
- обмеження свободи дій та пересування особи, обмеження у виборі кола спілкування, навіть з близькими чи друзями, тобто тими, хто може скласти кривднику конкуренцію – чим більш самотньою ви почуваєтеся, тим легше вами керувати;
- погрози спричинити їй фізичну або економічну шкоду.
До психологічного насильства над дітьми відносяться крики, стресогенна поведінка, постійні або періодичні словесні образи дитини, погрози, приниження її людської гідності, звинувачення в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові, неприязні до дитини, постійна брехня, зневажання інтересами і потребами дитини, контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері…, контролювання перебування дитини у помешканні, зачинення дитини у будь-якому закритому приміщенні, «торговельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.
У результаті дитина втрачає довіру до дорослих, а також до вимог, що висуваються до дитини і не відповідають її віковим можливостям.
Одним із проявів жорстокого поводження є відсутність любові у жінки до дитини, коли вона ще знаходиться в утробі матері, тобто небажання вагітності. її, яка ще ніяк себе не виявила, вже не люблять, не думають та не турбуються про неї.
Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми призводить до різноманітних наслідків, але їх всіх єднає одне – шкода для здоров’я дитини або небезпека для її життя, не кажучи вже про порушення прав дитини.
Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від справжнього бажання застерегти, від випадкового прояву сили чи від нещасного збігу обставин. Як це зробити?
Ознаками того, що ви стали жертвою домашнього насилля є:
- Занижена самооцінка. Насамперед у таких випадках різко падає самооцінка. Через постійні критичні зауваження свого партнера ви починаєте вважати себе некрасивою, хоча жодних об’єктивних підстав для цього немає: ще зовсім нещодавно вас цілком влаштовувала ваша зовнішність, і з тих благословенних пір вона аж нітрохи не змінилася. Ви починаєте сумніватися у своїх силах, хоча ще якийсь рік тому були впевнені, що здатні звернути гори. Оскільки стан духу у вас пригнічений, ви рідко беретеся за справді серйозні проекти – навіщо, якщо вам все одно нічого не вдасться?! Ви робите тільки те, що схвалює ваш домашній тиран, і обов’язково – в розрахунку на його підтримку або хоча б слово похвали. Не отримавши очікуваного, ви занепадаєте на очах, а ваша – і без того невисока – самооцінка падає ще нижче.
- Від вас нічого не залежить. Від вас вдома вже нічого або майже нічого не залежить. Ні, звичайно, перете, прибираєте і готуєте ви як і раніше. Але і це ви робите «неправильно». В іншому ж ви нічого не вирішуєте.
Наприклад, сімейним бюджетом розпоряджається ваш партнер, видаючи вам гроші на сімейні потреби, що називається, під розрахунок і вимагаючи від вас звіту до копійки. Він обирає нові меблі або інтер’єрні аксесуари, якщо вам необхідно оновити їх, визначає, які поклеїти шпалери в спальні або коридорі, більше того, без його схвалення ви не можете купити нічого, крім, хіба що, пилочки для нігтів.
- Постійне відчуття провини. У будь-якій компанії ви стишуєтесь і будете весь вечір мовчати, побоюючись, що вдома вас знову насварять за «неправильну поведінку».
Втім, навряд чи вам це допоможе, адже партнер-кривдник готовий звинувачувати вас у всіх своїх гріхах, наприклад, у тому, що він забув вдома важливі документи, тому що ви йому про них не нагадали. Цікаво, що в більшості випадків ви, зрештою, і самі будете вважати себе винною і також, що заслуговуєте на покарання – наприклад, гра в мовчанку, коли близька людина не розмовляє з вами годинами, а то й днями. Зазвичай, всі з’ясування стосунків відбуваються вдома і сам на сам, на людях ви – зразкова пара.
- Як свиня походила. Вам постійно важко на душі – про такий настрій у народі образно кажуть: як свиня походила. Вас мучать погані передчуття, ви чекаєте на якісь неприємності, які, як вам здається, підстерігають вас усюди. Вам здається, що депресивний стан накопичується без всякої на те причини, але насправді це не так: негативні емоції, які накопичилися, шукають виходу і знаходять його таким чином.
Ознаками поведінки дитини, яка стала жертвою такого насильства, можуть слугувати: замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень.
Якщо Ви відчуваєте на собі тиск з боку іншої людини, задумайтеся, чи не хочуть Вами маніпулювати? Не можна стати жертвою психологічного насилля, якщо Ви не піддаєтеся негативному моральному впливу, на відміну від інших видів насилля (адже в таких випадках, якщо протиправна дія відносно Вас здійснена, Ви – однозначно жертва; звісно, якщо це не був самозахист іншої людини відносно Ваших дій). І чим раніше Ви зрозумієте, що Ви стали жертвою психологічного контролю, тим легшими будуть його наслідки для Вас.
Терпіння – хороша риса, але в кожного з нас є тільки «дві щоки», кожний наступний «ляпас» буде щоразу болючіший.