7 грудня 2017 року було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, який набрав чинності 07.01.2018. З набранням чинності даним законом, втратив чинність попередній – «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року №2789-ІІІ.
Також 05 вересня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі». З набранням нею чинності, свою чинність втратила Постанова КМУ від 26 квітня 2003 р. № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу», згідно якої міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади мусять привести у тримісячний строк у відповідність до неї власні нормативно-правові акти, тобто в термін до 22.11.2018.-05.12.2018.
З 11.01.2019. набирає чинності прийнятий 06.12.2017 року Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які повноцінно наберуть сили з січня 2019 року, належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Виноситься кривднику строком до 10 діб уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, навіть, якщо власником житла є кривдник. При цьому у встановленому законом порядку можуть бути застосовані поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо кривдник відмовляється добровільно його залишити.
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При цьому у встановленому законом порядку можуть бути застосовані поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Пункти 1-2 не можуть бути застосовані до осби віком до 18 років.
2) обмежувальний припис стосовно кривдника (рішення приймається судом на підставі оцінки ризиків на строк від одного до шести місяців):
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (за винятком осіб, які не досягли 18 років) (згідно змін Кримінального Кодексу, може застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби може бути продовжена на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців);
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи.
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (корекційної програми), яка проводиться психологами. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов’язку пройти таку програму.
Згідно ст.1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (фізичного, психологічного та економічного), а також невиконання заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення поліції про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, – накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
В разі повторного правопорушення протягом року – накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов’язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України (ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно змін до Кримінального Кодексу України, відповідно ст.126, домашнє фізичне, психологічне та економічне насильство (в разі визнання певної дії кримінальним злочином) каратиметься громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Згідно ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», допомога постраждалим особам надається за місцем звернення. Надання допомоги постраждалим особам не залежить від звернення таких осіб до правоохоронних органів чи суду, від їх участі у кримінальному або цивільному провадженні. Під час надання допомоги та захисту постраждалим особам враховуються вік, стан здоров’я, стать, релігійні переконання, етнічне походження, спеціальні потреби таких осіб.
Згідно статті 21, постраждала особа має право на:
1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;
2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;
5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:
– Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;
– Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
– Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;
10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;
11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;
12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Постраждала дитина (дитина, яка зазнала домашнього насильства або стала свідком такого насильства) має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.
Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.