Згідно історичних джерел Бічке заснований ще у 1306 році, коли сини, спадкоємці Ботонда, Янош та Петер, отримали дозвіл на збирання мита на території населеного пункту. Але дані про сім’ю Бічкеі датуються ще 1258 роком. Згідно досліджень Музею Короля Іштвана у місті Секешфехервар в урочищі Бічке, вздовж потічка Святого Ласло населенні пункти існували ще до угорського завоювання.
У середньовічних джерелах знаходимо документ, виданий 10-го червня 1443 року, який визнає вірність синів Яноша Бічкеі (Бенедек, Дьордь, Мігаль, Іштван та Янош) королю Уласло І, згідно котрого запис з печаткою надає їм права діяти самостійно на території населеного пункту згідно закону. Після битви у Мохачі за часів турецької влади (1541-1686) Бічке теж перебував під турецьким гнітом. Після падіння Секешфехервар у 1543 році Бічке ввійшов до складу Комаромської області.
До 1773 року Бічке був селом, з 1773 до 1871 року – селищем міського типу, з 1 січня 1872 року – селищем. З 1688 року до 1877 року – районний центр. З 1877 року до 1946 року відноситься до Валіського району, а з 1947 року до 31-го грудня 1983 року знову стає районним центром. У попередні століття входив до складу Фейерської області, а в 1647 році до Комаромської області. З 1693 року постійно відносився до Фейерської області. З 1 січня 1984-го року селище міського типу, з 1 січня 1986 року – місто.
Палац Батьяні – англійський парк на 12 гектарах
У місті Бічке розташований палац сім’ї Батьяні, побудований у 1754-1755 рр. Лайошом Батьяні, останнім національним пфальцграфом. За ініціативою архієпископа Йожефа Батьяні приблизно у 1770 палац розширили, з його іменем також пов’язано будівництво каплички при палаці. Палац був збудований за архітектурним планом Йожефа Хільда. Особистий міністр короля Тівадар Батьяні провів реконструкцію в стилі пізнього бароко та раннього класицизму, яка тривала з 1796 по 1799 рр.
Під час революції та визвольної боротьби 1848 року в цій будівлі тричі підряд розмістили свої штаби командувачі австрійської армії. Під час Другої світової війни слугував військовим шпиталем спочатку німецькій, а згодом угорської армій. За притчею, пов’язаною з палацом, у 1921 році для королеві Зіти підготували гостьову кімнату у східному крилі.
У другій половині 19 століття володарями палацу та маєтку став Єне Брахфельд, а згодом – Адольф Вольфінгер. У 1912 році помістя здобула графиня Жужанна Каролі, яка вийшла заміж за художника графа Дьюлу Батьяні. Так будівля знову стала палацом Батьяні. У 1928 році палац придбало Міністерство народного добробуту та праці, а згодом передало у безкоштовне користування столиці. У будівлі палацу, яка знаходиться у власності держави з 1929 року функціонує дитячий будинок.
Перший англійський сад країни
За підтримки ЄС (понад 237 мільйонів форинтів) був відновлений англійський сад площею 12 га.
У рамках інвестиційного проекту, завершеного влітку 2015 року, було висаджено 127 дерев, близько 17,5 тисяч кущів та 85 тисяч ґрунтопокривних рослин. Провели ревіталізацію рослин, розбудували необхідну для цього систему поливу, частково провели реконструкцію історичної мережі доріг, відновили інженерні споруди, а також озеро в саду.
Також був відновлений міст до острова на озері, у декількох місцях парку запустили фонтани, декоративний басейн, розташований перед місцем для куріння, отримав свій колишній вигляд, стало можливим відвідування руїн колишньої теплиці. Було проведено санацію хворих та старих дерев, кущів, розібрані дороги, які не мали історичну цінність та створені алеї, які були визначені на основі археологічних досліджень.
Англійський сад відкритий для відвідувачів.
