За різними даними, від одного до трьох мільйонів дітей в Україні стають жертвами або свідками домашнього насильства, зокрема, й сексуального.
Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною – це перш за все психологічна травма, яка зачіпає всі сфери функціонування дитини – фізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісну і міжособистісну.
Сексуальне насильство над дитиною – тема дуже складна, викликає неприйняття, протест і гаму суперечливих переживань. Навіть кваліфіковані фахівці не завжди готові працювати з таким родом психотравми. Та й наше суспільство не готове приймати таку правду життя, адже вона порушує всі закони і підвалини суспільства, що склалися здавна.
За даними статистичних аналізів частіше жертвами сексуального насильства стають дівчатка, найбільш високий рівень сексуального насильства над дітьми в Африці (близько 35%), найнижчий в Європі (9%).
Зверніть увагу! Далеко не всі, що здійснюють сексуальне насильство над дітьми є педофілами (їх близько 10%), більшість злочинців знайомі зі своїми жертвами (близько 30% є родичами дитини, близько 60% є «друзями сім’ї»).
Сексуальне насильство над дитиною часто призводить до важких наслідків, зокрема психопатології, особливо у випадку, якщо дитина опинилася один на один зі своєю проблемою.
Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють:
- невластиві віку знання про сексуальні стосунки;
- нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини. Означає, що з дитиною щось сталося, слід звернути увагу і прояснити.
- депресія, низька самооцінка;
- думки про самогубство;
- відчуженість;
- проституція, безладні статеві зв’язки;
- відраза до свого тіла. Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з’являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка – якщо зі мною так вчинили, значить я погана.
- підвищений рівень агресії і т.д.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства (стаття 10 Закону України “Про охорону дитинства”).
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать
притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей:
- Урядовий центр з протидії насильству –15-47
- Ла Страда «Гаряча лінія»для дітей: 0-800–500-225,116-111 (з мобільного);
- Ла Страда «Гаряча лінія»по запобіганню домашнього насильства: 0-800-500-005, 116-123 (з мобільного);
- «Гарячу лінію» безоплатної правової допомоги:0-800-213-103;
- мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Давайте разом захищати святе і найдорожче…
