Чопська
міська рада

Офіційний веб-сайт

Небезпека західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera Le(Conte)

0

Небезпека для вітчизняних виробників кукурудзи. З часу першого виявлення західного кукурудзяного жука (далі ЗКЖ) в Україні пройшло більше 15 років. Певний період шкідник знаходився лише в межах 1-2 областей країни. Але впродовж останніх років спостерігається поступове поширення комахи з місць першого виявлення на південь та схід України. В Україні виникла реальна загроза масового поширення цього небезпечного шкідника кукурудзи, збитки від шкідливої діяльності якого можуть бути значними і подібні тим, що зазнають виробники цієї культури в США та інших країнах світу.

Західний кукурудзяний жук походить з Північної Америки, де його розглядають як найбільш небезпечного і економічно важливого шкідника кукурудзи. Він завдає втрат приблизно на $ 1000 млн. Сюди включені щорічні затрати на боротьбу і збитки від втрати врожаю, тому в США шкідник має прізвисько «жук на мільярд доларів» (Krysan and Miller, 1986). ЗКЖ вперше було виявлено в Європі у 1992 році, на полі поблизу міжнародного аеропорту м. Белград (Сербія), куди (на думку югославських учених), жуків, напевно, було випадково завезено авіацією зі США разом з військовою технікою. Шкідника виявлено в усіх районах Закарпатської області.

Ознаки пошкодження.

У D. v. virgifera шкодять як жуки, так і личинки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани.  Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи В результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть.

Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми “гусячої шиї”. При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю.

Опис комах.

Жуки ЗКЖ завдовжки 5-6 мм, бліді, жовтувато-чорні. На надкриллях є темні поздовжні смуги, у самок – три симетричні смуги. Личинки останніх віків 10-18 мм завдовжки, зморщені, видовжені, жовто-білі, з коричневою головою.Біологічні особливості.

V. virgifera розвивається протягом року лише в одному поколінні. У період, коли масово цвіте кукурудза жуки виходять з ґрунту (як правило впродовж 5-6 тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця. Самка відкладає яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину 15 см біля основи стебла рослини. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і в вересні основна маса жуків гине. Але при відсутності мінусових температур жуки зустрічаються в природі до листопада. Зимує шкідник в стадії яйця. Яйця мають високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С.

На глибину відкладання яєць впливає вологість. Чим вона вища, тим мілкіше відкладені яйця. Дощова погода стимулює процес яйцекладки, яйця до того ж витримують затоплення до 10 днів. У сухий ґрунт самка яєць не відкладає. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 5 см.

Личинки, які відродились з яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. При цьому вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см. Якщо ж ґрунт щільний і сухий, чимало з них гине. Основна частина личинок зосереджена біля основи рослини на відстані до 10 см.

Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, живлячись серцевинною тканиною, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори в товстому корені і проникати в стебло.

Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках.

Лялечки масово зосереджені в приповерхневому шарі ґрунту, але іноді можуть бути й на глибині до 20 см. їх розвиток триває лише 2-3 дні. Вони не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період заляльковування вихід імаго може знизитись до 50%.

Моніторинг з метою виявлення.

У прикордонних районах, що межують з країнами, де виявлено ЗКЖ, в пунктах ввезення, зонах можливого занесення та появи цього шкідника на полях кукурудзи та прилеглих до них територіях державні фітосанітарні інспектори здійснюють постійний контроль шляхом візуального огляду кореневої системи та вегетуючих рослин, а також шляхом відлову жуків на феромонні пастки(1пастка на 5га). Найбільше уваги при обстеженнях приділяють територіям, прилеглим до міжнародних переходів. При візуальному обстеженні особлива увага звертається на стовпчики і волоті рослин кукурудзи.

Шляхи розповсюдження: розповсюдження ЗКЖ може відбуватись у фазі яйця з грунтом,у фазі імаго-транспортними засобами з різними вантажами, а також авто- та залізничними шляхами,літаками.У фазі імаго шкідник може розселятись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.

Заходи з локалізації та ліквідації.

У разі виявлення ЗКЖ на території України застосовуються всі необхідні заходи з ліквідації первинного вогнища, згідно з існуючим фітосанітарним законодавством. Для цього передбачено запобіжні, організаційні, агротехнічні, біологічні, хімічні заходи, а також використання стійких сортів.

Запобіжні заходи спрямовані на заборону ввезення на територію

України із зон зараження країн розповсюдження ЗКЖ качанів кукурудзи молочної та воскової стиглості, зелених частин рослин кукурудзи,ретельний огляд всіх партій зерна кукурудзи, що надійшли з країн розповсюдження західного кукурудзяного жука

Проти личинок або дорослих комах застосовуються хімічні заходи відповідно до сучасного Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні.

Організаційні заходи полягають у тому, що на територію, де виявлено шкідника, накладають карантин. При цьому встановлюють межі та розмір виявленого вогнища, регламентують перевезення вантажів з карантинної зони, інформують адміністрацію та населення району, де виявлено ЗКЖ.

Ефективним агротехнічним заходом проти ЗКЖ є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища ЗКЖ, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняється висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування відвального способу оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і часткову загибель яєць шкідника. По периферії висівають стійкі сорти та гібриди, яким властиві регенеративна здатність швидко відновлювати коріння та глибоке їх залягання.

Біологічні заходи спрямовані на використання природних ворогів.

У D. v. virgifera небагато ефективних природних ворогів, але вони, безперечно, допомагають стабілізувати чисельність шкідників,

                                           Державні фітосанітарні інспектори
Граб Л.М.   Штилиха М.І.