Відносини в галузі праці в Україні регулюються більш ніж двома десятками законодавчих і нормативно-правових актів.
Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.
Статтями 43-46 Конституції України визначено, що кожен громадянин має право на працю, відпочинок, соціальний захист, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижче встановленого законодавством мінімуму.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, та строковим, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудові відносини між громадянином, який наймається на роботу та роботодавцем (юридичною або фізичною особою – підприємцем) оформлюються в письмовій формі.
Таке оформлення буде вважатися проведеним за умови додержання наступних дій:
по-перше, роботодавець складає трудовий договір у формі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу/призначення на посаду, а фізичні особи – підприємці можуть керуватися формою трудового договору, затвердженою наказом Мінпраці від 08.06.2001 №260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю»;
по-друге, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, роботодавець зобов’язаний подати повідомлення про прийняття працівника на роботу (за встановленою формою), до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Тобто, перед допуском працівників до роботи роботодавець повинен провести оформлення трудових відносин з додержанням вимог статті 24 КЗпП України.
Громадяни, які працюють без укладання трудового договору, позбавляють себе лікарняного, допомоги у разі отримання травми на виробництві, трудового стажу, пенсії, втрачають відпустки.
Вимагайте від роботодавців укладання з Вами трудової угоди! І навіть, коли Вам надали таку трудову угоду, запитайте, чи зареєстрували Вам у Пенсійному фонді та чи перераховують за Вас єдиний соціальний внесок.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України (а з 01.01.2011 року – єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”), то такий місяць повністю враховується в страховий стаж і заробітна плата за цей місяць враховується для обчислення пенсії.
З 1 січня 2018 року 3723 х 22%=819,06 грн.
Якщо ж сума нарахованої заробітної плати, з якої сплачені внески, менша за мінімальний рівень, страховий стаж становить неповний місяць і обчислюється пропорційно заробітній платі.
Якщо з якихось причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за своїх найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати „в конвертах” без сплати страхових внесків, і нарощування заборгованості як з виплати заробітної плати, так і зі сплати страхових внесків), то періоди, за які не сплачені внески, „випадають” із страхового стажу найманого працівника та не включаються в заробіток для розрахунку розміру пенсії.
Особи, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні щомісячно сплачувати на рахунки Пенсійного фонду єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, який розраховується як добуток мінімальної заробітної плати на тариф відрахувань (22%). Термін сплати – не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Захист мінімальних прав та гарантій найманих працівників гарантується державою та є обов’язком для роботодавців всіх форм власності і господарювання.
Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може оплачуватися виконана працівником місячна, погодинна норма праці (обсяг робіт).
Згідно з ухваленим Законом «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата у 2018 році становитиме з 01.01.2018 у місячному розмірі – 3723 грн. та у погодинному розмірі – 22,41 грн.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
– засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
– на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
– на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.
Офіційне оформлення працевлаштування є, в першу чергу, гарантією соціального захисту найманих працівників, кадрової стабільності та налагодженої роботи усіх учасників трудового процесу з метою досягнення позитивного результату. Водночас, для роботодавця – це і позитивний імідж та репутація надійного партнера, що є запорукою процвітання бізнесу та примноження прибутків. З огляду на це, посилюється відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за порушення законодавства про працю.
За порушення трудового законодавства юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у таких розмірах:
- 30 мінімальних зарплат, за кожного працівника, це 111 690 грн. (якщо мінімальна зарплата3723 грн.) за наступні порушення:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору
- оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час
- виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску;
- 10 мінімальних зарплат, за кожного працівника, це37 230 грн. (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн.) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці);
- 3 мінімальні зарплати, – це 11 169 грн. (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн.) за такі види порушень:
– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць,
виплата їх не в повному обсязі.
- 10 мінімальних зарплат,за кожного працівника, це 37 230 грн. (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн.) за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- 1 мінімальна зарплата (3 723 грн.)за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених вище.
Підприємству треба приділити дуже велику увагу щодо правильного оформлення наказів про прийняття працівників на роботу, оскільки за можливе визнання недійсного наказу підприємству загрожує штраф у 111 690 грн.
Якщо наказ оформлений правильно, але підприємство несвоєчасно повідомило фіскальну службу про прийняття працівника на роботу, то таке порушення коштуватиме підприємству 3 723 грн.
Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення України передбачено адміністративну відповідальність на керівника підприємства від 8 500 грн. до 17 000 грн. за фактичний допуск працівника без трудового договору.
Отже, фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору (без наказу) може коштувати 128690 грн. (111 690 грн.+ 17 000 грн.) + виплата такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді.
Не направлення повідомлення до фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (або несвоєчасне направлення) коштує 3 723 грн. фінансового штрафу і до 1 700 грн. адміністративного штрафу.
Отже, оформлення трудових відносин відповідно до чинного законодавства з найманим працівником, звільнює роботодавця від сплати штрафних та фінансових санкцій, передбачених чинних законодавством.
Громадяни повинні зрозуміти, що їм варто підключитися до вирішення цієї проблеми. Ніхто не зможе краще змусити роботодавців чесно платити зароблені гроші, як самі працівники, які повинні просто не погоджуватися на роботу за невигідними для себе умовами. Суспільство має усвідомити, що легалізація заробітної плати – це гідне забезпечення майбутнього кожного з нас.